Изюмская общеобразовательная школа I-III ступеней № 12
Изюмского городского совета Харьковской области

Наслідки жорстокого поводження з дітьми

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне – збитки здоров’ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками для здоров’я є: втрата чи погіршення функції якогось органу, виникнення захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. Зі 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1 – 2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів. Потрібен час, щоб вилікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати душевну травму, психіку дитини, яка постраждала від побоїв.

Розрізняють наближені та віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.

До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, головний біль, втрата свідомості. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись втекти, сховатися, або ж у вигляді глибокої загальмованості, зовнішньої байдужості. Однак в обох випадках дитина охоплена гострим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяють порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.

У більшості дітей, які живуть у родинах, де застосовуються тяжкі фізичні покарання, де лайка є “методом виховання”, чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків – алкоголіків, спостерігаються ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку.

Практично всі діти, які постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, перенесли психічну травму, у результаті чого вони розвиваються з суттєвими особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їх подальше життя.

Діти, що зазнали насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виявляється у поводженні зі слабшими, молодшими за віком дітьми, тваринами. Часто їх агресивність проявляється у грі, іноді спалахи гніву не мають очевидної причини.

Деякі з них, навпаки, занадто пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді проявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

Діти, які зазнали сексуального насильства, отримують невластиві для їхнього віку знання про сексуальні взаємини, що виявляється у їх поведінці, в іграх з іншими дітьми, чи іграшками.

Діти, які зазнали будь-якого виду насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, відсутні відповідні навички спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Вирішення своїх проблем діти – жертви насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто пов’язано з виробленням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні й поведінкові особливості, які роблять їх мало привабливими і навіть небезпечними для суспільства. Для суспільства це небезпечно тим, що діти, які були жертвами або свідками насильства в сім’ї, переносять свій негативний досвід на власне життя. Така сім’я виховує для суспільства потенційного агресора чи жертву – людину, яка вважає за норму, що інших можна принижувати, а “за необхідності” й побити.

За низкою різних даних, жорстокість щодо дітей корелює з такими характеристиками батьків, як молодий вік, патологія особистості, психічний розлад, низький соціальний статус, соціальна ізоляція, дисгармонія у подружніх стосунках, розлучення, кримінальне минуле. У багатьох батьків є інформація, що вони самі в дитинстві зазнавали жорстокого поводження.

СТРАТЕГІЇ ЗАПОБІГАННЯ

  1. БУДЬТЕ ПРИКЛАДОМ.
    Погрози, а також биття, психічний тиск, образи і тому подібне рідко покращує ситуацію. Ваша дитина бере за зразок Вашу поведінку і вчитиметься у Вас, як справлятися з гнівом без застосування сили. Установіть межу. Обмеження вчать самодисципліни і як контролювати взаємні емоції без насильства.

  2. СТАНЬТЕ ЧАСТИМ ВІДВІДУВАЧЕМ ШКОЛИ.
    Якщо у вашої дитини виникли проблеми, що викликають у вас депресію і призводять до низької самооцінки, ідіть до школи – з’ясуйте причину. Персонал школи допомагає дітям учитися і досягати успіху.

  3. ЯКЩО ВИ НЕ ЗАХИСНИК СВОЄЇ ДИТИНИ, ТО ХТО Ж ВИ?
    Якщо дитина відчуває себе невдахою, це може виражатися в насильницьких діях з її боку: бійках, знищенні майна, жорстокості, навіть самознищенні.

  4. ГОВОРІТЬ З ДІТЬМИ ПРО НАСИЛЬСТВО, ЯКЕ ПОКАЗУЮТЬ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ, а не просто вимикайте його. Поясніть їм, що це зовсім не означає, що таку модель поведінки потрібно застосовувати в своєму житті.

  5. НЕ МОЖНА НЕДООЦІНЮВАТИ ВАЖЛИВІСТЬ СЛІВ “Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ”.
    Діти будь якого віку потребують схвалення, поцілунків, обіймів, дружніх плескань по плечу. Вони хочуть чути “Я горджуся тобою!”

  6. НЕ ПРИКИДАЙТЕСЯ, ЩО ВИ НЕ БАЧИТЕ ТЕ, ЩО БАЧИТЕ, І НЕ ЗНАЄТЕ ТЕ, ЩО ВИ ЗНАЄТЕ.

  7. ГОВОРІТЬ ЗІ СВОЇМИ ДІТЬМИ ПРО НАСИЛЬСТВО.
    Заохочуйте їх бажання говорити з Вами про свої страхи, про свій гнів і печаль. Спостерігайте, як ваші діти спілкуються Якщо ж дитина піддалася насильству, постарайтеся чинити опір бажанню засудити або виправдати те, що сталося. Скористайтеся часом, щоб з’ясувати обставини, потім вирішите, як Ви зможете своєю підтримкою запобігти подальшому насильству.

Перш ніж застосувати фізичне покарання до дитини, ЗУПИНІТЬСЯ! Фахівці стверджують, що фізичні покарання:

Який урок з цього виносить дитина?

  1. Дитина не заслуговує на пошану.

  2. Гарного можна навчитися за допомогою покарання (воно зазвичай навчає дитину бажання карати, у свою чергу, інших).

  3. Страждання не потрібно брати близько до серця, його слід ігнорувати (це небезпечно для імунної системи).

  4. Насильство – це прояв любові (на цьому ґрунті зростають багато збочень).

  5. Заперечення відчуттів – нормальне здорове явище.

  6. Від дорослих немає захисту.

Яким чином проявляється витіснений гнів у дітей?

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та гідності.

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(ВИТЯГ)

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.